Кам'янець-Подільський - готелі.

Пам'ятки історії та архітектури



 
Замковий міст ХIV—ХVII ст.

 Фортеця з’єднувалась iз Старим мiстом високим кам’яним п’ятиарочним мостом. Вiн був такий вузький, що двi пiдводи не могли розминутися. Дорогу через мiст з боку фортецi й мiста захищали круглi башти, рештки яких збереглися до наших днiв.
 Пiд час турецького панування мiст обмурували тесаним каменем, через що його стали називати Турецьким.
 У 1876 роцi для розширення дороги башти розiбрані.


Середньовічні фортифікаційні споруди Старого міста.

 Старе мiсто теж являло своєрiдну фортецю. Навколо нього були зведенi кам’янi мури, башти, бастiони.
 У пiвденно-захiднiй частинi Старого мiста височать двi лiнiї кам’яних мурiв з бiйницями. Цi мури з’єднуються з могутнiми бастiонами на заходi i сходi.
 У схiднiй частинi мiста, що прилягає до стрiмких берегiв Смотрича, розмiщалися ремiсничi цехи гончарiв, рiзникiв, зброярiв. Тут вони збудували своє укрiплення — мури i башти Рiзницьку, Гончарну. У захiднiй — збереглися рештки мурiв i башта на Бродi, яка у свiй час контролювала в’їзд у мiсто з боку Польських фiльваркiв.
 В’їзд у Старе мiсто з боку фортецi закривали могутнi укрiплення, якi складалися з Мiської брами та Вiрменського бастiону. Побудованi вони у першій половинi II ст.
 Мiськi ворота мали високу чотирикутну башту з бiйницями з чотирьох сторiн, кам’яні мури з могутним п’ятикутним бастiоном для гармат. На першому поверсi були ворота, що з обох бокiв зачинялися кованими дверима, а на верхнiх розташовувалася варта, яка контролювала в’їзд у мiсто. Тепер башта напiвзруйнована, колишнiй в’їзд закритий. У кiнцi ХIХ ст. для розширення проїзду частину муру розiбрали, бастiон поступово був засипаний землею, i з нього зроблено терасу Старого бульвару.
 У пiвнiчній частинi Старого мiста, бiля русла Смотрича, де пороховi склади, якi були збудованi у другiй половинi ХVIII ст. i призначались для зберiгання вибухiвки.
 Пiд час турецької окупацій (1672— 69 рр.) султан зробив Кам’янець-Подільський центром вiйськового округу (пашалику), якому назвав великого значення у змiцненнi своїх загарбницьких позицiй. Турецькi яничари намагалися якнайсильнiше укрiпитися в Кам’янцi. Вони вiдбудували фортецю, змiцнили замковий мiст, збудували бiля Кушнiрської башти кам’янi бастiони, бiльшiсть яких збереглась донинi. На початку ХIХ ст. у цих бастiонах розмiщався мiський театр. У кiнцi цього ж столiття частина бастiону, що примикала до Кушнiрської башти, була розiбрана.
Руська брама ХVI—ХVII ст.

 Система оборонних споруд, яка постала на початку ХVI ст. (будiвництво розпочалося у 1527 р.). Цiкава iсторiя цiєї величної пам’ятки. За непокiрнiсть i вiдмову прийняти католицьку вiру корiнне насення Кам’янця було виселене польсько шляхетськими властями за мiськi мури на неукрiплену околицю вздовж рiки Смотрич. Щоб захиститися вiд нападiв татар та польських грабiжникiв, руська (українська) община побудувала свої укрiплення, якi дiстали назву Руської брами. Вона служила головним в’їздом до мiста з пiвдня. Це була могутня оборонна система, фактично ще одна фортеця, яка складалася з восьми башт та близько 100 метрiв кам’яних мурiв з бастiонами. Двi башти збудованi бiля скелi, третя примикала до рiчки, русло якої перетинав шлюз, з’єднаний з баштою на проти протилежному березi. З допомогою шлюзової системи, рiвень води в рiчцi при потребi пiднiмався, i рiчка ставала непоборною захисницею мiста. На випадок небезпеки в’їзд через браму прикривався ще гратами, якi спускалися з другого поверху надворiтної башти за допомогою спецiального механiзму.
 Кам’янi плити, вмуровнi в стiни, засвiдчують, що у 1717 i в 1770 рр. проводились реставрацii Руськоi брами. Великi реставрацiйнi роботи проведенi тут i в 1960 р.




Польська брама ХVI—ХVII ст.

 Побудована в пiвнiчно-захiднiй частинi Старого мiста. За системою оборонних споруд вона подiбна до Руської брами. В’їзд у Старе мiсто з Польських фiльваркiв у ХVI—ХVІII ст. захищали п’ять башт, з’єднаних мiж собою мурами загальною довжиною 180 метрiв, якi ламаною лiнiєю перетинали каньйон рiчки. Три башти були розташованi на правому березi, а двi — на лiвому. Стiна, що перетинала русло Смотрича, мала дна шлюзи, якими в разi потреби перекривали течiю рiки. Найбiльш укрiпленою баштою була Надбрамна, через не проходив в’їзд у мiсто.
 У другiй половинi ХIХ ст. при прокладеннi нової дороги Польську браму зруйнували. Залишились тiльки мури а бiйниці вздовж правого берега Смотрича та три башти, в яких згодом були розміщені кузні, вiд чого їх назвали Ковальськими.
 Київськi архiтектори, дослiджуючи Польську браму, протягом останнiх рокiв виявили цiкавi конструктивнi елементи Надбрамної башти, якi передбачається реставрувати.






Кушнiрська башта ХVІ—ХVІII ст.

 Її ще називають баштою Стефана Баторiя. Розташована бiля колишнього Руського ринку, колись захищала Старе мiсто з пiвночi. Збудована вона на кошти ремiсничого цеху кушнiрiв, якi боронили мiсто пiд час небезпеки в цьому мiсцi.
 Башта семиповерхова, з бiйницями i вiкнами. Разом з кам’яними мурами i бастiонами вона начебто продовжувала укрiплення Польської брами, через яку проходив головний в’їзд у мiсто з пiвночi. Та західного боку до башти було прибудовано проїзд з кам’яним склепiнням, що одержав назву Вiтряної брами. За переказами, браму почали називати Вiтряною вiдтодi, як у серпнi 1711 р. Петро 1, повертаючись з Прутського походу, вiдвiдав Кам’янець- Подiльський. Коли цар про через ворота Кушнiрської башти, сильний протяг здув капелюха з коронованої голови. Цар нiбито вигукнув: Що за вiтряна брама!
 Кушнірська башта була реставрована у 1956—1958 рр. Тi внесено до реєстру пам’яток республiканського значення.





ПАМ’ЯТКИ ЦИВIЛЬНОГО БУДIВНИЦТВА
 У СТАРОМУ МIСТI
 
 Пам’яток цивiльного будiвництва збереглося у Кам’янцi-Подiлъському значно менше, нiж фортифiкацiйного, i датуються вони здебiльшого пiзнiшим часом. З початкових етапiв iсторiї Кам’янця пам’яток взагалi не маємо, оскiльки в давнi часи мiсто було дерев’яним i не раз нищилося пожежами. Знаємо лише те, що в ХIІ—ХІII ст. Кам’янець-Подільський входив до складу Галицько-Волинського князiвства i, бурхливо розвиваючись, почав заступати собою тодiшню столицю Пониззя - Бакоту. Можемо припустити, що укладом своїм i системою забудови вiн мало чим вiдрiзнявся вiд iнших давньорусъких мiст. Е згадки про те, що вже у ХII ст. тут iснував воскресенський монастир, а вiрмени, якi поселялися у мiстi в ХI ст., збудували для себе церкву. Можемо також припустити, що iснуючi зараз стародавнi церкви Миколаiвська, Петропавлiвська та Петропавлiвський костьол, а також тi, якi iснували до недавнього часу
Іоаннопредтечинська, Троїцька, П’ятницька — були побудованi на мiсцi колишнiх давньоруських храмiв.
 Пам’ятками пiзнiших часiв, починаючи з ХIУ ст., Кам’янець-Подiльський сьогоднi радує наших сучасникiв, якi можуть знайти в ньому прекраснi зразки рiзних архiтектурних стилiв, а ренесансу та барокко — особливо.





Миколаївська церква ХI ст.

 Це найдавнiша споруда Кам’янця серед тих, якi збереглися до нашого часу. Вона розташована у пiвденнiй частинi Старого мiста у колишнiх вiрменських кварталах. Iї збудували вiрменськi поселенцi пiд керiвництвом Сiнана Котлубея у 1398 р. на мiсцi бiльш давньої. Вона єдина в мiстi пам’ятка, що дiйшла до нас майже у первiсному вигладi, i маємо щасливу нагоду скласти уявлення не тiльки про характер iнших споруд мiста, а, до деякої мiри, про мiсто в цiлому. Як стверджують спецiалiсти, це є тип однодiльного безстовпного храму, вiвтарною абсидою та конховим покриттям, що склався ще в домонгольський перiод, а в українській архiтектурi Подiлля ХV— ХVI ст. був найбiльш поширений. Отже наступнi поколiння зодчих, маючи за взiрець Микола церкву, продовжували традицiї давньоруського зодчества. Iще скажуть спецiалiсти, що це зразок храм оборонного типу. А кожен, хто сьогоднi оглядатиме цю пам’ятку, зупиниться, вражений її суворим образом. Тут мiнiмальними мистецькими засобами створено враження монументальностi i неприступностi. Будiвля невисока, але майже не розчленована поверхня й стiни з маленькими вiконцям бiйницями десь аж пiд самим дахом та ж могутнi контрфорси, що упираються в тi складенi з дикого каменю стiни, нiби пiдносять її вверх над землею. Нiякого декору ні в iнтер’єрi, нi зовні, лише могутня гра глибоких тiней поглиблює настрiй, пришує перевести погляд на кам’янi мури, що охоплюють церкву. Віриш, що в тi давнi часи ця споруда скорiше була воїном нiж храмом. Згодом, у ХVII ст., вона служила храмом, а на її подвiр’ї жили ченцi-вiрмени. У кiнцi ХVIII ст. до захiдної частини подвiр’я була прибудована дзвiниця.


Петропавлiвська церква ХVI ст.

 Вона являє собою тридiльну, триконхову споруду, що, власне, і є дальшим розвитком церков типу Миколаївсъкої. В її контрфорсах та вiкнах - бiйницях вже з першого погляду прочитуються риси первiсного зразка. Отже, тут наочно постає перед нами неперервність традицiй у мiсцевому зодчествi. Пiд час реставрацiйних робіт у нiй вiдкрито фрагменти давнього фрескового розпису.
 Є свiдчення, що росiйський купець Трифон Коробейников, вiдвiдавши Кам’янець-Подільський у 1593 р., подарував церквi золото. Коли турки захопили мiсто, вони передали церкву католикам, якi використовували її для богослужiння. Протягом ХVIII ст. при нiй iснували два чоловiчих і одне жiноче братства.
 У 1834 р. до захiдного фасаду добудовано дзвiницю, виконану и стилi ампiр.


Хрестовоздвиженська церква ХVII—ХVIII ст.

 Вона розташована в долині рiчки Смотрич у підніжжя фортеці. Будівництво її відноситься до першої половини ХVII ст. У цьому передмісті в ХVI—ХVII ст. був караван-сарай, де зупинялися каравани купців з рiзних країн. Тут вони оформляли в’їзд у Старе мiсто для торгівлі своїми товарами на вірменському, польському та руському ринках. Від того східного караван - сараю і виробилася назва передмістя — Карвасари. Хрестовоздвиженська церква — одна з найоригінальніших пам’яток подільського дерев’яного зодчества, що входить у глибоку давньоруську традицію. Для цiєї невеликої тридольної однобанної споруди характерне тонко знайдене співвідношення бічних зрубів і центральної бані наметового типу. Впритул до бабинця приставлено башту-дзвиницю, яка, порушивши центральну композицію, вписала в загальний ансамбль нотки динаміки, надала мальовничості. Церква стоїть на підмурівку, щоб у повені вода Смотрича не заливала його. Цю необхідність майстри також поставили на службу мистецтву, надавши будівлі більшої піднесеності та виразності. Церква і башта-дзвіниця з й високим наметовим дахом творять єдиний ансамбль, що, наче ювелірна оздоба, припасований до архітектури оборонних споруд, якi височать над Карвасарами.
 Пiд час турецького панування церква була спалена, а на початку ХУII ст. відбудована.


Ратуша ХVI—ХVIII ст.

 На Центральній площі Старого міста (пл. Польський ринок) підноситься будинок колишнього польського магiстрату- ратуша. Це оригінальна споруда середньовічного мiста ХVI—ХVIII ст. Вона була свідком багатьох подій у драматичній історії Кам’янця, сама стала частиною його iсторiї.
 З розвитком ремесла й торгівлі Кам’янець-Подільський у середні віки висунувся й один ряд з такими містами, як Львів та Київ. Через нього йшли каравани купців по так званому татарському шляху в Крим, Кафу і далі на схід. Найважливіший адміністративний, ремісничий і торговельний центр Кам’янець-Подільський у 1432 р. одержав магдебурзьке право, тобто право самоврядування. Для управління містом обирались староста i радники. Коли шляхетська Польща загарбала у 1434 р. Поділля, королівський уряд почав ставити радниками своїх представників. Це викликало протест корінного населення, так званої руської (української) общини, до якої приєднувалася і вірменська община. В 1670 р. постановою сейму був ліквідований український магістрат. Городяни збунтувалися проти свавілля шляхти. Документ 1667 р. розповідає про спільний виступ українського і вірменського населення проти шляхетського патріархату та католицької церкви. Як бачимо, ратуша була центром складного політичного життя Кам’янця. Значною віхою стала вона і в будівельний його iсторiї. Після сильної пожежі 1420 р. в мiстi розгорнулося кам’яне будiвництво.
 Через те, що природні умови не дозволили йому розширюватися, забудова стає щільнішою, формується, як i в усіх середньовічних містах, адміністративно - торгівельний центр з ринковою площею. На початку ХVI ст. з’явилася ратуша з вежею. Площу навколо неї творили розміщені з чотирьох боків житлові будинки. Це були характерні для ренесансу «тривіконні» будівлі в два - три поверхи, поставлені впритул один до одного з характерними різьбленими порталами та обрамленням вікон.
 За час свого існування будівля зазнала багато змін вiд ремонтів та реставрацій. Про реставрацію 1754 р. свідчить меморіальна дошка, вмурована над вхідними дверима. у 1817—1850 рр. пожежа мiста значно пошкодила будівлю. Пiзнiшi реставрацiйнi роботи зовсім змінили й первісний вигляд. Зараз можемо спостерігати, як органічно поєдналися в нiй риси ренесансу та барокко. На фронтоні будинку вмуровано герб Подiлля: сяюче сонце — символ багатої родючої землі краю.
 Протягом ХVІ—ХVIII ст. у будинку розміщалась польська управа (магістрат). На другому поверсі знаходилась адмiнiстрацiя, відбувались судові засідання на нижніх поверхах та в підземеллі чинила свої темнi справи iнквiзицiя. З балкона ратуші зачитували накази, вироки, якi виконувались тут же, на площі. у 1734 р. тут було вчинено розправу над учасником гайдамацького руху Іваном Клобуцьким. У листопаді 1818 р. та в лютому 1824 р. на площі перед магістратом царські посіпаки катували народного героя Устима Кармалюка перед відправкою його в Сибір на довічну каторгу.
 У 1884 р. на башті ратуші встановлено годинник з двома дзвонами, якi відлив у ХVII ст. львівський майстер Федір Полянський.
 Пiд час фашистсько окупацій будинок ратуші був зруйнований, скинуто дзвони, пошкоджено годинник. Протягом 1945— 1965 рр. його відбудували, встановили годинник i один дзвін. Тепер тут — філіал історичного музею.



Будинок Руського магістрату ХVI ст.

  Двоповерховий кам’яний будинок, в якому містився Руський магістрат. у 1658 р. польський король Ян Казимир ствердив права руської общини на користування будинком, звільнивши його вiд всіляких податків. Проте у 1670 р. Руський магістрат було позбавлено самоуправління. Будинок використовувався для зібрань депутатів подільського дворянства, а згодом — як театр. 3 1805 по 1865 р. тут була духовна семінарія, потiм чоловіче духовне училище. У цій семінарії в 50-х рр. ХIХ ст. навчались відомий український поет С. В. Руданський i український письменник А. П. Свидницький.





Вірменські торгові та житлові будинки ХVI—ХVIII ст.

 Вірмени поселились у Кам’янці, як свідчать літописні джерела, у другiй половинi ХI ст. Вони заселили центр південної частини Старого мiста. У ХVI—ХVII ст. вірменська община відігравала значну роль у розвитку ремесла i торгівлі мiста. Вірменський ринок знаходився на Губернаторській (тепер Радянська) площі. У цьому районі донині збереглися оборонні споруди, торгові кам’янi будівлі та складські приміщення, житлові i культові будівлі, зокрема тріумфальна арка i дзвiниця Вірменського собору, будівлі госпіталю i семінарії. Все це будiвництво було здійснене вірменською общиною у ХVI—ХVIII ст. Пам’ятки свідчать про тривале проживання вірмен у Кам’янці, про високу і своєрідну культуру вірменського народу.
   


  Вірменська дзвiниця ХVI ст.

 Побудована в пiвденнiй частинi Старого мiста — там, де колись стояв Вірменський собор. Дзвіниця являє собою високу кам’яну башту з бiйницями, гостроверхою покрівлею i чотирма невеличкими наріжними башточками. На нижньому поверсі є капличка, яку використовували для богослужінь. Пiд час турецького панування дзвiниця була зруйнована, а в ХVIII ст. відбудована.
 У перiод Великої Вітчизняної війни німецько-фашистські окупанти зруйнували дзвiницю. Відреставрована в 1958 р., вона занесена до реєстру пам’яток республiканського значення. В 1978 р. художники виявили у ній настінний фресковий живопис.


Вірменська криниця ХVII ст.

 На Центральній площі, бiля ратуші, стоїть невелика гостроверха башта, в якій знаходиться так звана вірменська криниця. На початку ХVIІ ст. багатий вірменський купець Нарзес видав велику суму грошей на будiвництво водопроводу в Кам’янці. Гроші зникли невідомо куди, а в 1638 р. прийшло розпорядження польського короля Владислава, щоб мешканці мiста збудували криницю. Тi видовбали в суцільній скелi, глибиною до 40 метрiв, але вода в нiй виявилася непридатною для споживання, i криницю закрили, зберігаючи як своєрідну пам’ятку. В роки фашистської окупації криниця була зруйнована. Протягом 1956 року її реставровано.







Будинок Чарторийських ХVI ст.

 Оригінальний кам’яний будинок ХVI ст., що належав магнатам Чарторийським. Це прекрасний зразок житлового будiвництва в стилi ренесансу, який став на той час панівним в літературі та мистецтві Західної Європи. Поширення ренесансу на Україні мало свої характерні особливості. Це був час загального культурного піднесення, поглиблення процесу формування української народності. У зодчествi, де виявилося в запровадженні прогресивних прийомів будiвництва, застосуванні нових матеріалів, у відродженні давньоруських традицiй. У Кам’янці - Подільському цей стиль був особливо виразним i своєрідним завдяки багатим i сильним місцевим традиціям. У будинку Чарторийських бачимо характерне планування, форму фасаду, гармонію у членуванні площини стін віконними та дверними прийомами. В архітектурному декорі — на першому плані різьба по каменю. Високохудожню обробку каменю бачимо на порталах та віконних лутках. В iнтер’єрi увагу привертає розкішний, пишно декорований різьбою камін з гербом магнатів.
 Ця будівля оберігається як видатна пам’ятка архітектури, зведена руками талановитих місцевих майстрів.


Турецькі будівлі ХVII ст.

 У пiвденнiй частинi Старого мiста збереглися рештки будинку i садиби ХVII ст. турецького намісника Галiль-пашi. Це могутній кам’яний мур з арками, який підпирав терасу колишнього турецького саду, поряд — рештки будинку гарему.
 Після загарбання турками Подiлля у 1672 р. серед населення Кам’янця посилилась пропаганда мусульманської релігії. З цією метою турецькі яничари ряд церков i костьолів перетворили на мечеті. Збудований біля Кафедрального костьолу мінарет зберігається донині.



Казарми фортеці ХVIII ст.

 У пiвденнiй частинi Старого мiста, на березi рiчки Смотрич, височить похмура чотириповерхова кам’яна споруда — казарми фортеці. Вони були збудованi в кiнцi ХVIII ст. для розміщення військового гарнізону. Будівельний матеріал для казарм використали з кам’яних мурiв, башт, бастіонів Руської брами. На початку ХIХ ст. тут на посаді військового лікаря працював відомий росiйський етнограф, лінгвіст, автор відомого «Толкового словаря живого великого русского языка» В. І. Даль. Тепер у колишнiх казармах розміщується тютюнова фабрика.

Домініканський костьол
 пам’ятка архітектури ХVI—ХVIII ст.

 У центральній частинi Старого мiста розташований колишній домініканський костьол, побудований чернечим орденом домiнiканів, що поселилися у Кам’янці ще в кiнцi ХI Vст. Спочатку на цьому мiсцi була дерев’яна будівля, яка згоріла в 1420 р. Після пожежі споруджується тринефний кам’яний костьол. У ХVI ст. зi сходу до його головного нефа добудовується пресвітерія. У ХVI—ХVII ст. костьол обростає трьома каплицями. Дерев’янi монастирські служби замінюються кам’яними.
 Пiд час турецького панування костьол i приміщення монастиря були використані пiд мечеть, а пізніше довго були в запустінні. Лише в 1737 р. почалася відбудова ансамблю. Костьол був прикрашений баштою, фронтон оздоблено скульптурами, капітелями, карнизами. гербом Потоцьких (на їх кошти здійснювалась відбудова) з місцевого черепашника. В результаті пам’ятка несе в собі органічно поєднані риси готики, ренесансу та барокко. Внутрішнє оздоблення костьолу — розписи, позолота — свідчить про високу майстерність подільських майстрiв-каменотесiв, скульпторів, різьбярів.
 На початку ХIХ ст. домiнiкансъкий монастир був закритий, а його приміщення використовувалися до 1866 р. пiд католицьку семінарію. На початку ХХ ст. тут розміщувався музей історико-археологічного товариства.
 Пiд час Великої Вітчизняної війни пам’ятка була дуже пошкоджена. Відновлений в результаті консервацiйних робіт, костьол занесений до реєстру пам’яток республiканського значення.



Кафедральний костьол
пам’ятка архітектури ХV—ХIХ ст.

 На Центральній площі Старого мiста стоїть монументальна споруда, сірий камінь якої був свідком багатьох трагедій i неволі Подiлля. Це колишній римо-католицький костьол, який упродовж 400 рокiв був оплотом мракобісся, iнквiзицiї, насильницького окатоличення українського населення. Він сам i все в ньому зроблене руками талановитих місцевих майстрів їх хистом i працею, зрештою, й їх коштом. Тому й зберігається вiн як архiтектурно-мистецька цінність, як пам’яток безіменним творцям цих цінностей. Будівництво його було розпочато у другiй половинi ХV ст. на копію подільського католицького єпископа, який брав десятину (десяту частину врожаю) з 32 сал Кам’янецького, Вінницького i Скальського староств. Маючи великі прибутки, якi надходили вiд експлуатації подільського населення, а також дешеву робочу силу, подільське єпископство протягом ХVI— ХIХ ст. розширює приміщення костьолу та оздоблює його творами мистецтва.
 У перiод турецького панування (1672— 1699 рр.) костьол використовується як головна мечеть мусульманства, у зв’язку з чим до захiдного боку приміщення прибудовується мінарет.
 За польських магнатів Кафедральний костьол відновив свою діяльність. У середині ХVIII ст. було проведено його капітальний ремонт: споруджено новий головний вівтар, встановлено орган, проповідницький амвон, сповідальню, трон єпископа; головний фасад прикрашено пілястрами, карнизами, капітелями, скульптурними зображеннями, виготовленими з місцевого черепашнику. В 1756 році на турецькому мінареті встановлено бронзову статую Мадонни, виготовлену в Данцiгу. Цим підкреслювалася перемога християнства над мусульманством.
 Протягом довгих рокiв існування, в результаті численних перебудов, добудов та реставрацій, споруда увібрала в себе риси багатьох стилiв —вiд готики й ренесансу до барокко та псевдоготики. І, що найдивовижніше, це не пошкодило її мистецької цілості, навпаки, зумовило неповторну своєрідність.
 Єдиний з костьолом ансамбль творять дзвiниця ХVI—ХVIII ст. та Тріумфальна арка ХVIII ст.— чудовий зразок пізнього барокко, що зберігся без жодної перебудови i стоїть у ряду першокласних витворів майстрів ХVIII ст.
 3 1930 р. в костьолі розмащується філіал історичного музею-заповiдника — відділів пам’яток iсторiї, релігії та атеїзму. Тепер діючих храм. Тут відбуваються концерти органної музики.


Інші пам’ятки архітектури ХVI—ХVIII ст.


 На території Старого мiста збереглися приміщення колишнiх Францисканського, Кармелітського, Тринiтарського костьолів та монастирських будинків. І ще безлич готелів образчиків цівільного будівництва XX-XXI століття.

                                        Кам'янець-Подільський готелі 2009

 


Наше опитування

Оцініть наше місто
Всього відповідей: 73

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Пошук

Календар

«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031